Важкі ДТП — біч не тільки російських доріг. І в радянський час аварій було не менше, ніж зараз. Однак, як правило, в Радянському Союзі дорожньо-транспортні пригоди за участю автомобілів перших осіб партії або знаменитостей замовчувалися і в пресі практично не висвітлювалися. Подробиці цих ДТП досі малодоступні.
Сьогодні ми постараємося розповісти про деякі з них
Лоб в лоб
У липні 1930 року Сталін відпочивав у Сочі в будинку відпочинку ЦВК «Пузановка». В один із днів він вирішив покататися на своєму «Роллс-Ройсі» в Червону Поляну. Крім генсека, в машині були його дружина Надія Аллілуєва, Семен Будьонний, начальник охорони Юсис і водій. Виїхали рано вранці, але майже одразу з машиною Сталіна зіткнувся автомобіль будинку відпочинку «Червоний шторм». Сталіну осколком скла порізало ліву брову. Інші пасажири «Роллс-Ройса» відбулися синцями та шишками. Оскільки наступного дня Сталін відчув себе краще, а автомобіль був відремонтований, вождь наказав про аварії не повідомляти, а шоферів не карати.
Ще одна аварія з автомобілем вождя, за деякими джерелами, трапилася влітку 1946 року в Криму. По дорозі з Сімферополя до Ялти сталінський кортеж потрапив під сильний дощ. На Ангарському перевалі в машину вождя врізалася колгоспна полуторка, яку занесло на мокрій дорозі, і вона вдарилася в крило сталінського броньованого «Паккарда». Лімузин лише трохи пом’явся, а вантажівка розлетівся. Залишилася в живих жінку-водія за наказом міністра держбезпеки Абакумова затримали. І засудили за спробу теракту.
1961. «Перемога» на дорозі
У 1961 році радянський уряд подарував Гагаріну особисту «Волгу» ГАЗ-21. Ця машина, пофарбована престижним за тодішнім часам чорним кольором, отримала небесно-блакитну обробку салону і максимальна кількість хромованих молдингів на кузові. Номери першому космонавту теж дісталися не зовсім звичайні — «78-78 мод».
У 1963 році Юрій Гагарін виявився винуватцем аварії: проїхавши на заборонений сигнал світлофора, він протаранив стареньку «Перемогу». І підоспілий даішник, і потерпілий дізналися першого космонавта, тому дозволили народному улюбленцю (який поспішав на чергове урочисте захід) виїхати на попутній машині. Через деякий час Гагарін повернувся на місце аварії і побачив, що винуватцем події намагаються представити водія «Перемоги». Юрій не тільки відновив справедливість, але і повністю оплатив ремонт постраждалої машини.
1979. Прогноз
41-річна радянська актриса, сценарист і кінорежисер, відомий завдяки фільмам «У тринадцятому годині ночі» (1969), «Ти і я» (1971) і «Сходження» (1976) Лариса Шепітько, загинула в ДТП на 187-му кілометрі Ленінградського шосе, поблизу селища Редкино. За рік до трагедії, будучи в Болгарії, Лариса відвідала знамениту Вангу, предсказавшую їй швидку смерть…
У цей нещасливий день, під час зйомок фільму «Матері», пікап Волга, виїхав на озеро Селігер, на пустельному шосе вискочив на зустрічну смугу і врізався в мчав назустріч вантажівка, обірвавши життя Лариси Шепітько та ще кількох членів знімальної групи, що знаходилися в автомобілі.
Роботу над фільмом завершив чоловік Лариси, кінорежисер Елем Клімов, назвав картину «Прощання» (1982).
1979. Бічний удар
50-річний радянський актор, режисер і сценарист Леонід Биков трагічно загинув в автокатастрофі на трасі Мінськ-Київ, біля селища Димер 11 квітня 1979 року. Актор повертався з дачі. Попереду його машини їхав трактор з мотокультиватори, і Биков вирішив його об’їхати. Однак при обгоні сталося зіткнення із зустрічною вантажівкою. Удар прийшовся в праву передню двері.
Ремінь безпеки передав динамічне зусилля на тулуб і фактично не залишив цілим жодного внутрішнього органу. Однак, якщо б Биків не був пристебнутий, то, як показала експертиза, актор розбився б об кермо і торпедо.
Леонід Федорович, назавжди залишився в народній пам’яті завдяки легендарним ролям у таких фільмах, як: «дорога моя людина» (1958), «Добровольці» (1958), «Альошкіна любов» (1960), «На семи вітрах» (1962), «В бій ідуть одні «старики» (1973) та «Ати-бати, йшли солдати» (1977).
1980. Загибель Машерова
4 жовтня 1980 року, на шосе Москва — Мінськ в 38 кілометрах від білоруської столиці сталася дорожньо-транспортна пригода, якому судилося стати найвідомішою і важкої автокатастрофою з участю лідерів радянської держави.
За кермом ГАЗ-13 «Чайка» першого секретаря ЦК Компартії Білорусії, Героя Соцпраці, кандидата в члени Політбюро Петра Машерова був 60-річний водій Євген Зайцев. Машеров сидів поруч з ним, ззаду — офіцер охорони майор Чесноков. Всупереч інструкціям попереду йшла не машина ДАІ з відповідним розфарбуванням і мигалками, а біла «Волга» з сигнально-гучномовним установкою, але без мигалок. Спецавтомашина ДАІ рухалася ззаду. Швидкість кортежу була 100 — 120 кілометрів на годину. Дистанція між машинами 60 — 70 метрів. Назустріч кортежу їхав «МАЗ», яким дали команду зупинитися. Вантажівка загальмував, але тут його став обганяти завантажений картоплею самоскид ГАЗ-53. Старший ескорту різко збільшив швидкість, і передова «Волга» пролетіла буквально в декількох метрах від «Газу». Водій Машерова повторити маневр не встиг. На швидкості близько ста кілометрів у годину автомобілі зіткнулися. Загинули всі, хто був у «Чайці». А лімузин засипало картоплею з кузова вантажівки.
Через місяць в Мінську судили залишився в живих водія картофелевоза Миколи Пустовіта, визнали його винним у порушенні правил безпеки руху. Він отримав 15 років позбавлення волі в колонії загального режиму. У 1982 році скоротили термін за амністією, а у 1985 році звільнили.
1980. Роллс-Ройс і вантажівка
Леонід Ілліч обожнював автомобілі, сам ганяв і любив, щоб катали з вітерцем. Він любив покермувати на великій швидкості, запевняючи, що для нього швидка їзда — найкращий відпочинок.
Іноді вранці він займав місце за кермом «Мерседеса», «Кадилака», «Роллс-Ройса» і, посадивши поруч особистого шофера, мчав у Кремль. Зрозуміло, що весь маршрут по Рубльовському шосе і Кутузовському проспекті був заздалегідь очищений.
Сьогодні загальну увагу в музеї міста Риги приваблює «Роллс-Ройс Сільвер Шэдоу» 1966 року випуску, розбитий генсеком у 1980 році. Леонід Ілліч угробив його власноруч, врізався у вантажівку на одній з доріг Підмосков’я.
Супроводжував кортеж Даішники зробити нічого не змогли. Цей «Роллс-Ройс» міг розвивати швидкість до 190 км/ч. і Брежнєв її іноді досягав. Ремонту після аварії машина не підлягала, але це не сильно засмутило Брежнєва. машин в його колекції було багато. Лідери інших країн знали про пристрасті Брежнєва до гарних автомобілів і охоче дарували йому кращі зразки автомобілебудування того часу. Так, у Леоніда Ілліча з’явилися два «Мерседеси», «Лінкольн», «Кадилак», пара «Роллс-Ройсів», «Олдсмобіль», «Понтіак» і навіть єдиний у своєму роді «Ніссан Президент».
1981. На слизькій дорозі
Радянський хокеїст, нападник команди ЦСКА і збірної СРСР Валерій Харламов неодноразово потрапляв у ДТП. Так навесні 1976 року Харламов з дружиною Іриною поверталися з гостей на автомобілі і машина врізалася у вантажівку. У Ірини був струс мозку, у Валерія — переломи ніг і ребер. Лікарі вважали, що повернутися в хокей Валерій вже не зможе, однак зусиллями геніальних військових хірургів і партнерів по команді (які поставили йому в палату тренажер) він підтримував м’язи в тонусі. Через кілька місяців Харламов зміг зробити перші кроки по палаті, але як тільки лікарі виписали з госпіталю, відразу ж приступив до тренувань.
33-річний Харламов загинув 27 серпня 1981 року також в ДТП на 74-му кілометрі Ленінградського шосе. Він повертався з дружиною Іриною та її двоюрідним братом з дачі, розташованої в селі Покровка під Клином. Машину вела його дружина. Йшов дощ. Дружина Харламова була недосвідченим водієм і, наскочивши на купину, втратила керування на слизькій дорозі. Машину винесло на зустрічну смугу, де вона зіткнулася з вантажівкою ЗІЛ. Від отриманих травм всі пасажири Волги померли на місці.
1989. З «Волги» на «ЗІЛ»
У 1989 році на площі Дзержинського в автомобіль секретаря ЦК КПРС Єгора Строєва врізалася вантажівка, причому удар був дуже сильним.
За словами Строєва, він встиг побачити, що насувається махину і інстинктивно схопився за спинку переднього сидіння. Кузов «Волги» витримав, хоча автомобіль отримав механічні пошкодження і своїм ходом пересуватися не міг.
Після цього випадку, Михайло Горбачов дав розпорядження пересадити всіх секретарів ЦК на «Зіли», що і було зроблено.
Серйозна подія сталося і з «Зілом» Олексія Косигіна, голови Радміну СРСР. Як-то раз, коли Косигін їхав із Завидова, йому назустріч рухався «Москвич»-«каблучок».
Водій «Москвича», почувши сигнал до зупинки, став з’їжджати на узбіччя, щоб пропустити кортеж, але забуксував, і машину потягнуло в бік. Злякавшись, шофер сильно вивернув кермо вліво, машина за щось зачепилася, і її раптово винесло на протилежну сторону дороги. Ні загальмувати, ні повернути у водія «Зіла» часу не було. Єдине, що він встиг зробити, — це піти від лобового зіткнення.
Але і ковзного удару хоч і не броньованого, але важкого «Зіла» було достатньо, щоб «Москвич» розлетівся. На дорогу вилетіли кришки від банок, які він віз, окремо валялися колеса і мотор. Водій «каблучка» загинув. А «ЗІЛ», який, перелетівши кювет, вискочив на картопляне поле, тільки пом’явся. Що стосується Косигіна, то він в результаті аварії впав з пасажирського сидіння я вперед і вдарився об перегородку, що відділяє його від водія, пошкодивши коліно. Закінчив день він на обстеженні в ЦКБ…
1990. Смерть музиканта
28-річний радянський рок-музикант, засновник і лідер групи «Кіно», автор пісень, актор і художник Віктор Цой загинув в автокатастрофі на трасі Слока-Талсі (Латвія) 15 серпня 1990 року.
Згідно найбільш правдоподібною офіційною версією, Цой заснув за кермом, після чого його світло-сірий Москвич-2141 вилетів на зустрічну смугу і зіткнувся з автобусом Ікарус-250.
Проведені лабораторні дослідження підтвердили, що у крові музиканта не було слідів алкоголю або наркотичних речовин. Віктор Цой був похований 19 серпня на Богословському кладовищі в Ленінграді.
