Елам Харниш
Багато в мене різної клієнтури…
Всяке трапляється… — і добре, і не дуже…
Познайомили мене якось з молодою людиною, за віком сини вартим…
Був він упакованого карманосложения, розсікав по місту на крутій тачці і мав гламурний вигляд… — в Баку таких шампунчиками називають…
З якихось причин, мабуть не бажаючи світитися, в готель молодий не поїхав, а був змушений вдатися до моїх послуг…
Привів я його на цілком собі пристойну квартирку… – він там годинки три-чотири зі своєю дівчиною відпочити планував, оскільки цей зажравшийся паразит з порога почав мені сіфу* будувати… — то не так, це не так… — телевізор бачите чи не плазма, кахель у ванній турецький, а не іспанський і не вчора приклеєний, сексодром жестковат, ну і т. д…
Хлопчик, ну навіщо тобі плазма?… Я в твої роки, залишившись з панянкою на обмежений час наодинці, телевізорів не включав… – не до того було…
Білизна чиста, вода гаряча-холодна постійно, тепло, мухи не кусають?… – плати і радій життю, або йди в готель… — в два рази дорожче вийде…
Він мене питає…
— А у вас немає іншої хати?…
Ну, думаю, треба виправляти прогалини у вихованні… — зі мною ці сибаритський витівки не пройдуть…
— Синку, по-перше, в дану хвилину іншої квартири у мене немає, по-друге… – квартири того рівня, про який ти кажеш, на кілька годин не здаються, і головне, ти сюди прийшов е%%%ся, а не ви%буватися…
Фраза ця… — з анекдоту, розказаного мені років десять тому, відомої азербайджанської актрисою, подіяла на нього, як протверезний душ…
Молодий чоловік розсміявся, розплатився і надалі став моїм постійним клієнтом…
* Сифа… – від азербайджанського слова… — сифят… — обличчя…
