Переказний рубль

0
297

Почув це поєднання і зрозумів, що хоч і згадується щось смутно, але конкретно не можу відповісти на питання, що ж це таке. А адже переказний рубль став першим масштабним проектом створення наднаціональної грошової одиниці. Інші наднаціональні грошові одиниці з’явилися пізніше. Так що і в цьому питанні наша країна опинилася попереду планети всієї. Давайте розкопаємо про це детальніше …
Переказний рубль, який діяв з січня 1964 року, — колективна розрахункова одиниця, колективна валюта країн РЕВ, призначена для обслуговування системи багатосторонніх розрахунків. Введена за угодою, підписаною 22 жовтня 1963 року урядами НРБ, ВНР, НДР, МНР, ПНР, СРР, СРСР і ЧССР. Після вступу в РЕВ до цієї угоди приєдналися також Республіка Куба і СРВ.
Розрахунки в ПР почалися з 1 січня 1964 року через Міжнародний банк економічного співробітництва (МБЕС) шляхом перекладу виражених в них коштів з рахунку однієї країни на рахунок іншого. Золоте зміст переказного рубля було встановлено в 0,987412 г чистого золота. ПР був розрахунковою одиницею і служив масштабом цін товарів у взаємному товарообігу країн РЕВ.

В конкретно-наочній формі (наприклад, у вигляді банкнот, казначейських білетів чи монет) переказний рубль не звертався. Джерелом отримання переказного рубля для кожної країни виступало кредитування її імпорту товарів та послуг з країнами — учасницями системи багатосторонніх розрахунків. Основу системи розрахунків у перевідних рублях формувало багатостороннє балансування товарних поставок і платежів.
Це був перший масштабний проект створення наднаціональної грошової одиниці. Інші наднаціональні грошові одиниці з’явилися пізніше. Я маю на увазі в першу чергу так звані Спеціальні права запозичення, зазвичай позначаються абревіатурою СДР (Special Drawing Rights — SDR). СДР — грошова одиниця, яка стала випускатися Міжнародним валютним фондом для розрахунків між країнами — членами фонду.
На момент появи нової системи міжнародних розрахункових одиниць вартість одиниці СДР була прив’язана до золота і становив 0,888671 г чистого металу, що відповідало вартості 1 долара США. Перший випуск СДР розпочався з 1 січня 1970 року. Тоді деякі припускали, що з часом СДР стане основною світовою валютою. Однак на сьогоднішній день обсяг СДР украй невеликий, частка цієї грошової одиниці в міжнародних резервах всіх країн світу не перевищує 1%.
Час від часу різними політичними діячами і чиновниками робляться заяви про те, що умовою подолання нинішнього кризового стану міжнародних фінансів виступає різке нарощування емісії СДР Міжнародним валютним фондом, що СДР повинні стати світовими грошима. Такі заяви робив, наприклад, недавній директор МВФ Домінік Стросс-Кан.

Поштова марка, присвячена економічному наради країн — членів РЕВ на найвищому рівні. 1984 рік
Безумовно, такого роду пропозиції входять у суперечність з інтересами головних господарів «друкарського верстата» ФРС, які будь-якими засобами борються за збереження доларом США статусу міжнародних грошей. Саме за вказівкою господарів ФРС Стросс-Кана вигнали з фонду і знищили політично.
Десять років потому (після СДР) у Європі з’явилася наднаціональна одиниця ЕКЮ, а у 1992-му в рамках Європейського союзу народилася наднаціональна валюта під назвою «євро» (Маастрихтські угоди). Спочатку вона призначалася лише для міжнародних безготівкових розрахунків. Деякий час грошова одиниця «євро» співіснувала з національними грошовими одиницями, але пізніше національні гроші скасували.
Сьогодні 17 держав Європи, що становлять так звану Єврозону, користуються євро як для міжнародних розрахунків, так і у внутрішньому обігу.
Якщо порівнювати євро з переказним рублем, то слід звернути увагу, що останній не виключав і ніяк не обмежував використання національних грошей країнами — членами РЕВ. Ніякого посягання на національні суверенітети країн — учасниць об’єднання не існувало.
ПР перебував у міжнародному обороті протягом 27 років — з 1964 по 1990 рік. Масштаб використання ПР в ті часи був грандіозним. Загальний обсяг операцій і операцій з використанням валюти нового типу за вказаний період склав 4,5 трлн перевідних рублів, що еквівалентно 6,25 трлн доларів.
Масштаби використання ПР постійно нарощувалися. Якщо у перше п’ятиріччя існування ПР (1964-1969 роки) обсяг операцій склав 220 млрд одиниць, то в останнє п’ятиріччя (1985-1990 роки) — вже 2100 млрд одиниць (еквівалентно майже 3 трлн доларів).
Таким чином, обороти ПР виросли майже в 10 разів.
У період 1985-1990 років, за даними ООН, середньорічний оборот всієї міжнародної торгівлі становив близько 6 трлн доларів. А середньорічний обсяг зовнішньої торгівлі країн РЕВ з використанням переказного рубля — 310 млрд доларів (див.: С. М. Борисов. Рубль — валюта Росії. — М.: Консалтбанкир, 2004. — 126 С.).

Стало бути, понад 5% міжнародної торгівлі в світі в останній п’ятирічний період існування РЕВ забезпечувалося з допомогою перевідного карбованця.
У перевідних рублях виражалися вартісні показники контрактів на поставку товарів, надання послуг, здійснення будівельно-монтажних та інших робіт, що складалися кошториси і техніко-економічні обґрунтування багатьох спільних проектів.
По-друге, переказний рубль був валютою платежу. Відповідні суми переводилися з рахунків покупців (імпортерів) і замовників і зараховувалися на рахунки продавців (експортерів) і підрядників. Платіжні операції здійснювалися за участю МБЕС.
По-третє, переказний рубль — кредитні гроші. Вони потрапляли в обіг у вигляді кредитів одних країн іншим під поставки товарів та для здійснення інвестиційних проектів. Отже, з допомогою ПР виражалися борги і зобов’язання країн і окремих підприємств та організацій, учасників торговельно-економічних відносин.
Примітно, що в рамках РЕВ країни прагнули забезпечувати максимально збалансовану торгівлю, щоб не допускати надмірного накопичення боргів окремих країн у перевідних рублях.
Крім того, за допомогою ПР формувалися капітали таких міжнародних банків, як МБЕС і Міжнародний інвестиційний банк (МІБ), фінансувалася діяльність ряду міжнародних організацій в рамках РЕВ.
Подібно до того, як національні валюти країн — членів СЕВ не могли брати участь у міжнародних розрахунках, також і переказний рубль ні за яких обставин не міг використовуватися у внутрішньому обігу цих країн.
Чим корисний цей інструмент? Він допомагав економіці зберігати незалежність від західних ринків, від міжнародних кризових процесів. Досвід 1960-х років не потрібно копіювати, але використовувати його в наших інтересах необхідно.