У липні 2017 року жителі богом забутої і неблагополучної вулиці Яффо в Хайфі стали свідками неймовірного.
В одну мить примчали десятки поліцейських автомобілів, прилеглі вулиці були перекриті, а зверху кружляли вертольоти.
Здивовані відвідувачі дешевих забігайлівок і крамниць з шовармой вийшли і стали свідками того, як з вертольота вийшли прем’єр-міністр Ізраїлю Нетаньяху і його колега, прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді, перебував у той момент з офіційним візитом в Ізраїлі.
Що два прем’єра знайшли в цьому бруднуватому і зовсім не мальовничому портовому районі, куди нікому не приходить в голову водити туристів?
При цьому для глави Індії побувати в цьому місці було справою честі, і в той же день всі індійські ЗМІ вийшли з заголовками про поїздку Моді в Хайфу.
Моді і Нетаніягу вилетіли з Єрусалиму до Хайфи на вертольоті, відразу після завершення всіх офіційних заходів. По дорозі ізраїльський прем’єр провів коротку екскурсію по країні, розповідаючи де і що розташоване —
Саме час розповісти, чому глава Індії так прагнув потрапити в Хайфу. Мова йде про події вересня 1918 року, в самому кінці Першої світової війни. Оттоманська імперія розвалювалася, як і її європейські союзники Австро-Угорщина і Німеччина.
До закінчення кровопролитної війни залишалося менше місяця. Повністю деморалізований турецький гарнізон Хайфи за підтримки не менш розгублених і все більше усвідомлювати безглуздість того, що відбувається австрійців і німців отримав наказ стояти на смерть і не дати англійцям взяти місто.
Як ми знаємо, Оттоманська імперія до 1917 року володіла Палестиною, а британці контролювали Єгипет і Кіпр і відповідно наступали з півдня, вже вибивши турків з Беер-Шеви, Яффо і Єрусалиму.
Все це під керівництвом Лоренса Аравійського та за підтримки місцевих арабів і бедуїнів, вже не перший рік вели визвольну війну проти турків.
Метою британців було звільнення Хайфи, Акко і Галілеї.
П’ята кавалерійська дивізія британської армії, що включала в себе тисячі індійських солдатів атакувала Хайфу і Акко 23 вересня 1918 року, і головне бій відбувалося на річці Кишон, де зараз розташовані індустріальна зона Хайфи і порт.
Два кавалерійських батальйону індійської джодхпурской бригади першими потрапили під артилерійський обстріл з боку турків і німців. Десятки індійських солдатів, що загинули у перші ж хвилини бою. В цей же час худайрабадский і муссорский батальйони атакували артилерійські позиції турків і німців на схилах гори Кармель, де нині розташований передмістя Хайфи, Нешер.
До вечора битва за Хайфу завершилася, турки активно здавали свої позиції і здавалися в полон.
Британці захопили недоторканими сотні рушниць, гармат, тонни боєприпасів і снаряжений оттоманських військ. Також, були взяті в полон 1350 турецьких солдатів і кілька десятків німців і австрійців. На цій фотографії індійські війська входять в звільнену Хайфу 23 вересня 1918 року —
Цей скромний монумент «сховався» у глибині маленької гаю на вулиці Яффо в нижній Хайфі.
Більшість ізраїльтян поняття не мають, що тут поховані індійські солдати, що звільнили місто.
Більше скажу, навіть в моєму оточенні, де чимало ізраїльтян цікавляться і багато чого знають, лише одиниці чули про це кладовище.
На фотографії індійський прем’єр покладає квіти до меморіалу загиблим індійським солдатам —
Нарендра Моді разом з Нетаніягу і мером Хайфи відкривають меморіал —
Сьогодні тут може вільно побувати кожен бажаючий —
Навколо пам’ятника стоять екзотичні раджастанські дерева, спеціально привезені сюди багато років тому. Вважається, що це створює душам загиблих відчуття батьківщини —
Ось з цього чудового міста Джодхпур в штаті Раджастан приїхали ці індійські кавалеристи, яким судилося залишитися лежати в палестинській землі.
Там велетенська фортеця, на мій погляд одна з найбільших у світі. Це одне з моїх найяскравіших спогадів з подорожі по Індії, див. моя стаття Фантастична джодхпурская цитадель —
Сам пам’ятник —
Поряд з індійським кладовищем, практично за стіною, розташоване безпосередньо британське військове кладовище. Тут поховані вже конкретно англійці, загиблі в боях з турками при звільнення Палестини у 1917-1918 роках —
І теж, кого тут тільки немає: австралійці, новозеландці, південно-африканці. Кинули в бій всі колоніальні війська —
На відміну від акуратного і доглянутого військового кладовища, виглядає занедбаним впритул прилягає інший британське кладовище. Тут поховані англійці, загиблі в Палестині вже в період британського мандата 1917-1947. Наскільки я розумію, убитих і померлих співвітчизників, які не є військовослужбовцями не опікується Її Величність і їх могили заростають бур’яном —
Якийсь британський інженер прокладав водопровід і був убитий в 1938 році в Дженіні, що нині на території Палестинської автономії. Найімовірніше, став жертвою бандитизму, який процвітав в тих краях. А ось коментар, що він загинув за батьківщину звучить дивно, враховуючи той факт, що його батьківщина далеко звідси, на Туманному Альбіоні —
Молодий 23-річний британець убитий в 1921 році під Єрусалимом. Хто вбив і за що — історія замовчує…
Здавалося б, що всі ці люди шукали в чужих краях, де їм були не раді? Цей чоловік з Норт-Шилдса у Великобританії будував залізницю в Палестині і можливо нащадки вважають його зниклим без вести —
Ще один дивний нюанс. На задах британського кладовища чимало занедбаних могил поліцейських. Вони адже теж британці, хоча і не військовослужбовці. Але за їхніми могилами чомусь Великобританія не стежить —
Але найбільше британське військове кладовище в Хайфі розташований в іншому кінці міста, якраз поруч зі швидкісною автострадою Хайфа — Тель-Авів.
Спочивають тут як загиблі у Першу світову війну під час вигнання турків з Палестини в 1917 році, так і в Другу світову при сирійсько-ліванському операції у червні 1941 проти фашистського франко-німецького уряду Лівану і Сирії.
Трохи осторонь розташоване поховання тих британських військовослужбовців і поліцейський, що загинули в 1942-1947 роках, а сутичках з партизанами Пальмаха і Іргун, які боролися за незалежність Ізраїлю проти англійців. В цілому, на території Ізраїлю не менше 10 британських військових кладовищ, де сумарно покояться близько 18 тисяч військовослужбовців Її Величності.
Як відомо, британці практично всі 30 років свого перебування в Палестині вели боротьбу з місцевими євреями та їх націоналістичними прагненнями щодо створення Ізраїлю. Але після початку війни в Європі і активізацією про-німецьких елементів в Палестині, британці і палестинські євреї стали союзниками.
В 1939 в Палестині активно готувалися до можливого вторгнення Вермахту як з боку про-фашистських Лівану з Сирією, так і з Лівії перебувала під владою Муссоліні. Тисячі євреїв Палестини пізніше воювали у складі британських військ спочатку в Сирії в 1941 році, а потім в Єгипті при Ель-Аламейні в 1942-1943. Більш того, арабське населення Палестини було налаштоване проти британців і симпатизує Гітлеру і саме на євреїв спиралися англійці в разі, якщо б довелося придушувати про-німецький путч в Палестині.
Меморіальна дошка на кладовищі в Хайфі —
Насправді, інтереси британських колоніальних властей і палестинських євреїв могли збігатися у зв’язку з Другою світовою війною і боротьбі з Гітлером. Але в цілому, британці не збиралися покидати Палестину, а євреї хотіли створити свою державу.
Британці не впускали в країну кораблі з біженцями з німецьких концтаборів в Європі (створивши табору на Кіпрі, де аж до 1948 містилися 55 тисяч людей і в самій Палестині, наприклад в Атлите), а євреї робили все можливе, щоб звільнити своїх побратимів. Британці намагалися взяти під контроль будь воєнізовані організації (Іргун і Пальмах), а ті вели з британцями збройну боротьбу.
