Хороший бінокль в умілих руках здатний творити дива навіть у вищій математиці. Хочете дізнатися як? Зараз розповім.
Весь перший курс нашої навчання у військовому училищі був присвячений загальновійськових і суто цивільним дисциплін. Вищу математику нам викладав дуже добродушний літній викладач, ставився до курсантам мало не з батьківською турботою. Не пам’ятаю, щоб хтось отримував у нього двійку. Напевно, для цього потрібно було дуже постаратися. В першу зимову сесію іспит з математики пройшов на ура. Підійшла літня сесія, ніяких несподіванок з цієї сторони не передбачалося. Однак тут нас чекав конкретний облом.
За кілька тижнів до початку літньої сесії змінився начальник кафедри вищої математики. Замість нормального і нормального мужика на кафедральний олімп зійшла мадам, яку інакше як ревною фанатичкою математики не можна було назвати. Спочатку всі ці кафедральні пертурбації ми пропустили повз себе, вважаючи, що на нас вони не впливають. Як виявилося, даремно так вважали.
Одночасно з нашої сесією йшли приймальні іспити у абітурієнтів. У їх числі був і усний іспит з математики. На ці іспити і направили нового начальника кафедри. Дама впряглась у цю роботу так старанно, що від бідних абітурієнтів полетіли пух і пір’я, наче іспити з математики проводились на мехматі МДУ або МІФІ. Складалося враження, що новоспечена завідуюча бачить гідних для вступу в училище не нижче випускника математичної школи із золотою медаллю в кишені. Двійки з її рук сипалися таким щедрим потоком, що навчальний відділ, пильно відслідковує ситуацію, зрозумів з усією очевидністю, що якщо справа і далі буде йти так само весело, то приймати в училище буде просто нікого навіть при традиційно високому конкурсі. Дамі тонко натякнули на товсті обставини, але все це виявилося марним. І тоді навчальний відділ прийняв соломонове рішення. Непоступливу завідуючу кафедрою просто замінили на нашого осудного і лояльного до абітурієнтам математика-викладача. А завідуюча кафедрою очолила екзаменаційну комісію у курсантів-першокурсників. Тут двійки не так вже страшні тим, що їх можна було перездати. Звістка про цю заміну повалило всіх у зневіру, так як подвиги «кафедральної дами» на вступних іспитах вже долетіли до нас, і отримана інформація нікого не могла надихнути.
Курсантська маса поділилася на оптимістів і песимістів. Перші сподівалися, що їх мине чаша сія, як-небудь так проскочать. Другі схопилися за підручники, сподіваючись засвоїти хоч щось в останній момент. Третя ж категорія, реалісти, сіли готувати шпаргалки. Готували їх, звичайно, всі, але тільки в нашому взводі, сдававшем математику останнім, цю справу було поставлено на наукову основу.
Перший взвод, зійшовши на голгофу, повернувся з неї в стані повного розгрому. Такої кількості двійок до цього ні по одному предмету наша рота ще не бачила. Хитрощі у вигляді шпаргалок не допомогли. Спроби задобрити даму у вигляді шикарних квітів і коробку з цукерками просто залишилися нею непоміченими.
Іспит наступного по черзі взводу дав трохи кращі результати, а ряди двієчників, вже позбулися частини свого законного літньої відпустки істотно поповнилися. Потроху стала вимальовуватися підступна екзаменаційна тактика і стратегія екзаменатора. Всі столи в аудиторії перед початком екзамену вона змушувала розставляти не рівними рядами, як це годиться, а клином таким чином, що зі свого боку їй було видно всіх і кожного. Сховатися за спиною сидить попереду вже було ніяк не можливо.
Вважалося, що у неї є три варіанти екзаменаційних квитків. В кожному квитку було два теоретичних питання і одна задача. Само собою перелік теоретичних питань нам видали задовго до іспиту, а ось компонування їх за варіантами являло собою самий головний секрет нашого екзаменатора.
До моменту нашого виходу на сцену всі три варіанти квитків вже засвітилися йдуть перед нами групах. Залишалося з’ясувати, який саме варіант чекає нас. Слід додати, що для написання курсантами відповідей на питання білета ушлая зав. кафедрою приносила на кожний іспит пачку стандартних аркушів паперу, проштампованных печаткою навчального відділу. І кожен раз, зауважте, ця папір РІЗНОГО КОЛЬОРУ АБО ВІДТІНКУ. У першої групи була звичайна біла, у другій рожева, у третьої голубувата. Колір паперу на майбутньому іспиті, як і варіант екзаменаційних білетів, теж становив важливу таємницю нашої екзаменаторки. Мабуть досвід попередньої роботи в цивільному вузі дечого навчив її, або вона здогадувалася, що в наш час шпаргалки на маленьких листочках вже не актуальні, а просунуті військові студіозуси користуються більш досконалими технологіями.
Наше ноу-хау виглядало у вигляді чистих стандартних аркушів паперу зі штампом «Навчальний відділ». Відрізнити цей штамп від справжнього не міг би, напевно, навіть експерт. Ще б, виготовлявся він не аби ким, та строго за нашим зразком. Словом, до свого іспиту ми готувалися серйозно і грунтовно.
Великі надії покладалися на розвідку в особі нашого однокурсника, терміново познакомившегося напередодні іспиту з молодою лаборанткою кафедри математики. Хлопець наш був видний, тому ми живили надії на те, що він, користуючись своєю чарівністю, зуміє вивідати у всезнаючої лаборантки колір паперу майбутньої екзекуції і варіант квитків. І буквально напередодні іспиту він приніс нам довгоочікувану звістку: папір буде голубувата, варіант квитків № 2. Вся група обклалася підручниками і села терміново готувати «ведмедів» на потрібній папері, так називали ми шпаргалки, виконані настільки нахабним способом.
Настав день «Х», час «Ч», і перша п’ятірка сміливців зійшла на ешафот, тобто увійшла в аудиторію. Першими, як водиться, йшли самі відчайдушні відмінники, яким можна було побоюватися менше всіх. Інша група завмерла в тривожному очікуванні. Черговий вхідний повинен був захопити з собою підготовлених «ведмедів» у відповідності з номерами квитків вже зайшли раніше камрадів. Але перший же вийшов з чистилища убив чекали його курсантів наповал. Нашу групу, яка вже до того часу вважалася самої нахабною і хитрою, чекала конкретна підстава. На іспиті несподівано спливла папір ФІОЛЕТОВОГО відтінку в поєднанні з досі не відомим нам варіантом квитків, який наша екзаменаторка тримала в глибокій таємниці від усіх як козирну карту. Це був повний провал! Але військові курсанти завжди відрізняються від будь-якого громадянського студента тим, що ніколи не розкисають і б’ються до останнього . Зібрався терміновий військовий рада. Мозковий штурм приніс свої плоди.
Кафедра математики училища розташовувалася в старовинній будівлі навчального корпусу, де практично всі аудиторії мали по дві двері, верхня нерухома частина яких була засклена. Скла були прозорими і дозволяли, ставши на якусь піднесеність, вільно оглядати аудиторію. Одна двері, розташована навпроти столу викладача, використовувалася для входу в аудиторію, друга знаходилася вже в задній частині аудиторії і була завжди замкнені. Цим ми і скористалися. З порожнього класу був все ж притягли стіл і приставлений в коридорі біля замкнених дверей екзаменаційної аудиторії, на кафедру тактики був терміново відправлений гонець за польовим або морським біноклем. А в лаборантську кафедри математики побіг наш ошуканий розвідник з твердим наказом реабілітуватися і без паперу потрібного відтінку не повертатися. Незабаром у нас в руках була пачка паперу потрібного кольору зі штампом навчального відділу і потужний польовий бінокль.
Зліплена нами на коліні система була проста, як мукання. Черговий екзаменованих курсант отримує свій квиток, сідає за стіл і кладе його поруч з собою, не закриваючи своїм корпусом, даючи можливість прочитати теоретичні питання і умови завдання тому, хто, озброївшись найпотужнішим біноклем у задній заскленій двері зовні аудиторії, читає їх. Далі звільнилися курсантами в режимі ошпаренной кішки на проштампованою папері потрібного кольору в чотири руки пишуться відповіді. Всім йде на іспит було суворо вказано брати у екзаменатора по два аркуші чистого паперу для підготовки відповідей. Ну а передати два листа «ведмедя» черговим входять очікуючому їх було не так вже й складно. Так що, починаючи з сьомого чи восьмого курсанта, справу було поставлено на потік і йшло як по маслу без збоїв весь іспит.
Чи треба говорити, що загальні результати нашої групи істотно відрізнялися від результатів наших однокурсників в кращу сторону. Цю вдалу тактику з біноклем і «ведмедями» ми застосували за всю нашу навчання тільки один раз. Не чули ми і про те, щоб хто-небудь після нас зміг повторити наш подвиг.
