Зайшов розмова про будівництво і про саманні цеглини.
Згадалося як ми будували будинок на початку 1980-х, коли за законом про виділення землі в довічне користування був пункт,через рік після виділення землі,потрібно було в’їхати в будинок.
Ми в’їхали,в одну кімнату,в іншому будинку ще півтора року була земляна підлога,всі так робили,вся наша вулиця новобудов,головне в’їхати,а потім добудовувати, а припустимо внутрішня глиняна обмазка/штукатурка стін теж відбувалася взимку,точніше здається восени,але щоб стіни сохли,а не пліснявіли використовувалися для прогріву ртутні лампи,батько начебто з роботи привозив.
Ну а власне будівля будинку виглядала так.
На все про все одне літо,враховуючи що кілька років тому я в одні руки за літо гараж побудував,а нам допомагали всі родичі,то будинок можна було побудувати дуже швидко,навіть такий великий (понад 100 квадратних метрів) як у нас.
Напевно тому я з дитинства люблю будувати))
Скільки пальців було порізане про цей очерет…
У цій «пісочниці» ми з дядьком любили фулиганить,дядько на 10 років старше,запускати всякі банки в політ з допомогою карбіду,напевно після цих запусків я ніколи не боявся експериментів,вибухові пакети.карбідні шарахалки, пугачі,все це відчував я, навіть запуски ракет без ракетниць…
Ось так я проводив літо 1982 року…
А це у дідуся у дворі.
З заготовкою під ручку молотка…
