Те, що не вийшло в США, стало реальністю в Радянському Союзі. Єдиний американський квартал, побудований за принципами типового житлового будівництва, був знесений з-за нелюдських умов для життя.
У середині 1950-х років в Сент-Луїсі, штат Міссурі, США, був побудований соціальний житловий комплекс, один в один схожий на типовий квартал в будь-якому місті Радянського Союзу. Житловий комплекс «Прюітт-Игоу» (Pruitt-Igoe) називали тоді найамбітнішим проектом житлового будівництва в США в післявоєнний час. У пресі район охрестили висотним передмістям, квартал отримав першу премію на престижному конкурсі «Архітектурний форум».
«Прюітт-Игоу» складався з тридцяти трьох 11-поверхових типових житлових будинків. Район був розрахований на проживання 12 тисяч осіб. За фотографіями здається, що знаходишся не в американському штаті, а де-небудь в московських Черемушках… Архітектором, до речі, виступив Мінору Ямасакі, який пізніше побудував в тому числі і нью-йоркські вежі Всесвітнього торгового центру.
Архітектор Мінору Ямасакі.
Метою створення комплексу було вирішення проблеми житла для молодих квартиронаймачів середнього класу. На місці забудови до цього тулилися халупи найбідніших, негритянських, кварталів Сент-Луїса. В бараках були відсутні зручності, на вулицях панувала антисанітарія. Борючись з убогістю, влада міста і штату задумали будівництво нових районів ще в кінці 1940-х років.
У підсумку Казначейство США виділив 36 млн доларів на будівництво типового кварталу в Сент-Луїсі.
Відкриття комплексу відбулося в 1956 році, і все виглядало райдужно. Концепцію кварталу планувалося масштабувати по всім Сполученим Штатам. Проте вже через рік квартал почав перетворюватися в гетто, а мешканці того самого «середнього класу» — виїжджати в інші райони.
Свою назву житловий комплекс отримав на честь героя Другої світової війни чорношкірого пілота Олівера Прюита і білошкірого конгресмена від штату Міссурі Вільяма Игоу. За принципом 50/50 квартал заселили як білі, так і чорні сім’ї. З часом білих сімей в кварталі ставало все менше. А з скасуванням сегрегації вони зникли зовсім.
Дивіться історію першого і останнього кварталу типового житла в США у нашому фоторепортажі.
На місці майбутнього типового кварталу тулилися нетрі бідняків.
У порівнянні з сусідніми нетрями «Прюітт-Игоу» був раєм для місцевих жителів — електрика, водопровід, зелені парки… Жителі називали свої будинки «пентахаусами бідняків».
Проект був побудований в 1956 році і обійшовся державі в 36 млн доларів.
Квартал ділили між собою негритянські і білі сім’ї.
Спочатку квартал був процвітаючим.
Люди справно платили за оренду.
Новосели раділи своїм світлим кімнатах з усіма зручностями.
Квартири були невеликими, зате окремими.
У дворах мешканці влаштовували спільні свята.
Проте вже в середині 1960-х років квартал перетворився на гетто.
Двірники перестали прибирати сміття.
Вікна ніхто не склив.
Довелося встановити антивандальні двері і світильники.
Поліція стала відмовлятися приїжджати в район за викликом.
Протягом 1969 року з-за високої вартості утримання міська влада підняли вартість оренди житла в «Прюітт-Игоу» в три рази.
Масова несплата за рахунками призвела в підсумку до комунальної трагедії — в одному з будинків через відсутність ремонту прорвало каналізацію.
У 1970 році місто оголосив квартал зоною лиха і почав відселення мешканців. Влада вирішила, що легше виселити людей, ніж ремонтувати інфраструктуру.
Занедбані будівлі заповнили наркомани і бомжі.
У 1972 році почався знос району. Першими були підірвані три будівлі.
Знесення перших будинків був показаний по національному телебаченню. Кадри відображали невдачу програми з будівництва державного житла.
Знесення був завершений в 1974 році.
