Сазонов Р. П. : Лихварство — куркульство. Спостереження і дослідження. СПб, 1894

0
88

А хто ж такий «кулак»?
Відповідь на це питання намагався дати колезький секретар Р. П. Сазонов. Докладно вивчивши питання він встановив, що:
«кулакъ, нічого не виробляючи, не надаючи никакихъ полезныхъ услугъ, а тільки будучи безполезнымъ посредникомъ, слишкомъ багато беретъ собі, такъ багато, що нерѣдко трудівникові не залишається нічого. Два абсолютно нежелательныхъ і въ вищій мірі опасныхъ обставини створюються вслѣдствіе цього: обѣдненіе народу і його развращеніе очевидними примѣрами быстраго, легкаго обогащенія путемъ обдиранія ближняго.»
(Сазонов Р. П. Лихварство — куркульство. Спостереження і дослідження. СПб., 1894. С. 83)
Причому шкоду, що наноситься кулаками, посередниками-паразитами та лихварями, на думку Сазонова був настільки великий, що ставив під загрозу саму можливість розвитку капіталізму в Росії (роздуваючи за рахунок посередницьких послуг вартість праці з одного, і знижуючи своїм лихварством платоспроможність трудящих з іншого боку) так і порушуючи нормальне функціонування державного апарату (корумпуючи низових державних і земських службовців). Так що найважливішим завданням держави він вважав ліквідацію куркуля:
«Изъ всього вышесказаннаго можна вивести слѣдующія положенія:
1) кулакъ — продуктъ господарства «пореформена»;
2) главнѣйшіе стимули куладкаго прогресу: бѣдность народна, створює нерѣдко кабалу огромныхъ артілей, тенденція самобытнаго капіталізму створювати біля себе народныхъ вампировъ і потаканіе нижчої влади;
3) на ряду съ найбільшими факторами обедненія народу, не останнє місце займаєте куркульство;
4) вступаючи въ єдиноборство съ артіллю, кулакъ побѣждаетъ, іноді знищуєте навіть її;
5) онъ развращаете народну масу, наочно показуючи всю принадність життя, заснованої на легкій въ ущербъ народу йде наживѣ;
6) нічого не виробляючи, посредникъ виснажуєте, обезсиливаетъ робочу масу;
7) онъ не зупиняється ні передъ чемъ і постійно вдаєтеся кь беззаконнымъ засобами наживи, навіть кь шахрайству;
8) въ боротьбі съ нимъ безсильны земства і городскія суспільства, последнія навіть стимулируютъ посередництво; ще болѣе безсильны частныя особи;
9) можливе подальше развитіе куркульства поведетъ кь образованію своеобразнаго державно-экономическаго кулацкаго ладу, такъ какъ капіталістичний устрій у насъ невозможенъ;
10) кулакъ подрываетъ все більш і більш въ глазахъ народу авторитеті влади, высокій авторитетъ закону, такъ какъ, закуповуючи расположеніе низшихъ влади, даетъ йому поводъ думати, що взагалі влада противъ нього;
11) ожесточая народъ, доводячи його до того, що навіть прославлене многотерпѣніе лопається, розпалюючи такимъ образомъ пристрасті народныя, онъ создаетъ огромныя небезпеки для держави;
12) держава безпосередньо і болѣе всѣхъ зацікавлене въ поддержаніи порядку, у многомъ, якщо не во всемъ, залежить од економічна положенія народу; нормальність цього положенія — призваніе і цѣль держави.»
(Сазонов Р. П. Лихварство — куркульство. Спостереження і дослідження. СПб., 1894. С. 85-86)

Розкуркулення в результаті виглядало не зовсім так, як уявляв Р. П. Сазонов — але іншого виходу у держави просто не було?