Більше 150 років тому, у 1860 році в Російській імперії повним ходом йшла підготовка селянської реформи, яка передбачала передусім звільнення кріпаків. Саме тому процвітав всього роком раніше викуп селян на волю практично припинився — і тим самим у Росії фактично завершилася торгівля людьми…
Правила купівлі-продажу кріпаків та їх ціна змінювалися багато разів. В 1782 році, наприклад, однорічна дівчинка оцінювалася в 50 коп., що було дорожче свині, але дешевше старої коні. Найдорожче коштували кухарі, перукарі та інші майстри своєї справи, а також ті, кого продавали в рекрути. Так що торгівля майбутніми солдатами перетворилася в окремий і самий дохідний сегмент людського ринку.
«У царювання Катерини,— писав академік Ст. Ключевський,— ще більше колишнього розвинулася торгівля кріпаками душами з землею і без землі; встановилися ціни на них — вказані, або казенні, і вільні, або дворянські.
На початку царювання Катерини при купівлі цілими селами селянська душа з землею звичайно цінувалася в 30 руб., з установою позикового банку в 1786 р. ціна душі піднялася до 80 крб., хоча банк приймав дворянські маєтки в заставу тільки за 40 руб. за душу.
В кінці царювання Катерини взагалі важко було купити маєток дешевше 100 руб. за душу. При роздрібному продажу здоровий працівник, покупавшийся в рекрути, цінувався в 120 руб. на початку царювання і 400 руб.— в кінці його».
Ці приблизні оцінки зроблені Ключевским століттям пізніше — по всій видимості, на основі газетних оголошень і мемуарів. Однак збереглися і точні відомості про ціну селян в катерининську епоху.
У 1782 році на вимогу капітана другого рангу Петра Андрійовича Борноволокова була проведена опис його майна неспроможного боржника — капітана Івана Івановича Зінов’єва. Чиновники скрупульозно записали і оцінили всі — від старого поміщицького будинку до начиння, живності і селян.
«У Чухломской окрузі в волості Великої Пустелі в половині садиби Мальцовой… В одному дворі худоби: мерин рудий, літами дорослий, за оцінкою 2 рубля, мерін рябий 12 років, за оц. 1 крб. і 80 коп., кінь чалий 9 років — 2 руб. 25 коп., мерін рудий 5 років — 3 руб. 50 коп., ворона кобила, літами доросла — 75 копійок; кобила чала, літами доросла — 95 копійок.
Рогатої: 6 корів, кожна корова по 2 рубля 10 коп., за оцінкою на 12 руб. 60 к., 7 подтелков, кожен по 25 копійок, за оцінкою 1 руб. 75 коп.; 10 овець, кожна по 40 к., за оцінкою на 4 руб.; 9 свиней, кожна по 20 коп. на 1 руб. 80 к.
Птахів: гусей 3, за оцінкою 75 коп.; курей індіанських 2, півень 1, за ціною 75 коп., качок 2, селезень 1, кожна по 7 копійок; курей російських 15, півнів два, кожні по 2 коп. з половиною, на 45,5 коп.
На тому дворі комору хлібний, вкритий по бересту драницями, за оцінкою 1 руб. 50 коп.; в ньому різних родів збіжжя: жита 5 чвертей, за оцінкою 4 крб. і 80 коп., пшениці 1 чверть — 2 руб., вівса 6 чвертей — 4 крб. і 80 коп.».
Подробнейше оцінили і всіх кріпаків капітана Зінов’єва:
«В одному дворі дворових людей: Леонтій Нікітін 40 років, за оцінкою 30 р. У нього дружина Марина Степанова 25 років, за оцінкою 10 рублів. Юхим Осипов 23 років, за оцінкою 40 р. У нього дружина Марина Дементьєва 30 років, за оцінкою 8 рублів.
У них діти — син Гурьян 4 років, 5 рублів, дочки дівки Василина 9 років, за оцінкою 3 р., Мотря одного року, за оцінкою 50 к. Федір 20 років за оцінкою 45 руб. Кузьма, неодружений, 17 років, за оцінкою 36 рублів. Дементьєвої діти.
У Федора дружина Ксенья Фоміна 20 років, за оцінкою 11 рублів, у них дочка дівка Катерина двох років, за оцінкою 1 руб. 10 к. Та перевезений з Вологодського повіту з садиби Ерофейкова Іван Фомін, неодружений, 20 років, за оцінкою 48 рублів. Дівка Параска Афанасьєва 17 років, за оцінкою 9 рублів.
У цій садибі Мальцове селян: у дворі Июда Матвєєв 34 років, за оцінкою 24 руб. 50 коп. У нього дружина Авдотья Іванова 40 років, за оцінкою 4 руб. 25 коп. У них син Лаврін 4 років, 1 крб. 60 коп. Дочки: дівка Дар’я 13 років, за оцінкою 4 рубля, Тетяна 9 років, 3 руб. 70 коп.
Так перевезений з Білозерського повіту з села монастирській, у дворі, Василь Степанов 25 років, крив, за оцінкою 18 руб. 40 коп. У нього дружина Наталія Матвєєва 40 років, за оцінкою 3 руб. 50 коп. У них діти, сини: Григорій 9 років, за оцінкою 11 крб. і 80 коп., Федір 7 років, за оцінкою 7 руб. 90 коп. Та залишився після померлого селянина Микити Нікіфорова син Григорій 13 років, за оцінкою 12 руб. 25 коп.».
Настільки низькі ціни, можливо, пояснювалися тим, що волость була глухому селі, а село — зубожілій. Але очевидно, що такий порядок цін існував у всій російській глибинці. У столицях та великих містах, де оберталися великі капітали, ціни на кріпацькі душі стояли набагато вище. Причому ціна кріпосного залежала від ринкової ситуації та споживчих якостей товару.
Так, дуже дорого, у кілька тисяч рублів, цінувалися вправні кухарі. За досвідченого куафера, перукаря, запитували не менше тисячі. Особливою статтею були кріпаки, схильні до торгівлі. Власники обкладали їх значним оброком, і деякі з цих торгових мужиків приносили доходу не менше, ніж великий маєток.
Один з таких молодців згадував, що кріпосне стан його не тільки не обтяжувала, але і допомагало у справах. Вельможний пан з великими зв’язками служив непоганим прикриттям від набігів дрібного чиновництва. Але коли оброк став непомірно обтяжувати його, віднімаючи оборотні кошти і руйнуючи торгівлю, він вирішив покупатися і запропонував за свою свободу 5 тис. руб. На що отримав відповідь: «І думати забудь».
Історія вітчизняної комерції знала випадки, коли кріпаки торговці викуповували себе з сім’ями за запаморочливі суми — 25 тис. руб. і вище. За ці гроші можна було купити вельми значна за кількістю душ маєток.
Так, кріпак С. Пурлевский у спогадах писав, що в кінці царювання Катерини II відчуваючи потребу в грошах власник його рідного села князь Рєпнін запропонував селянам відпустити на волю з землею, якщо вони зберуть по 25 руб. за кожного, хто живе в селі людини. Селяни подумали і відмовилися. А потім гірко шкодували про це.
Чверть століття потому один з наступних власників запросив з селян разом в обмін на скасування податків на десять років 200 тис. руб. Таких грошей у селян не було вже точно, і пан отримав гроші в Дворянській опіці, заклавши село.
Як виявилося, душу оцінили у 250 руб., а після повного розрахунку вийшло, що кожен селянин в погашення боргу повинен за ті ж десять років крім податків виплатити по 350 руб. А ще через три десятиліття Пурлевскому за викуп на волю сина довелося заплатити 2,5 тис. руб.
Мемуаристи згадували, що способи продажу людей поділялися на домашні та ярмаркові. У першому випадку покупець сам приїжджав в будинок або маєток продавця і на місці вирішував всі питання купівлі-продажу, яка потім реєструвалася у відповідних державних канцеляріях з виплатою мита в кілька рублів за кожного проданого.
Якщо ж продаж здійснювалася оптом чи покупців оголошення не знаходилося, запрошувався спеціальний маклер, отправлявшийся з товаром на ринок, або, якщо хотів отримати більший зиск, на ярмарок, нерідко на Нижегородську.
Лише з царювання Олександра I на торгівлю людьми почали накладати певні обмеження. Так, у 1801 році імператор заборонив публікувати в газетах оголошення про продаж людей. Але рекламоносії та рекламодавці тут знайшли вихід: в оголошеннях стали писати про здачу кріпаків в оренду. А в 1808 році припинилися продажу людей на ярмарках.
Подальші обмеження припали на епоху Миколи I. В 1833 році було заборонено розлучати при продажу сім’ї. Потім покупку селян заборонили дворянам безземельним. А в 1847 році селяни отримали право купувати собі волю, якщо їх власник збанкрутував.
