Лютий картяр

0
373


Я картяр. Лютий. Перший раз взяв колоду в руки в 5 років. Тоді мене заманило, як це брат так спритно тасує карти. До речі, через два тижні я навчився роздавати однією рукою. Потім вчив всякі піруети з казино, ну типу, коли віялом розкладають, а потім перевертають, або коли дві частини полколоды з тріском з’єднують… потім я це закинув і почав захоплюватися власне грою.
Грати я навчився дуже швидко. Причому вже в дитинстві обігравав мати і іноді навіть батька, хоча він зараза, запам’ятовував всі козирні і великі карти. Цього ж він навчив і мене. Взагалі, у мене чудова короткочасна пам’ять, запам’ятовую з одного погляду. Після гри комбінації карт одразу ж забуваються, як брат жартував, RAM індексується). Так ось, мені доводилося грати з різними людьми — жінками, бабусями, дідами, військовими, зеками, грузинами і т. д. Найкраще грають діди віком і зеки з неросійськими. Неросійські зрозуміло, у них це національний вид спорту, зеки, взагалі, життя без карт не мислять, а дідам все одно нудно, так вони тупо всі карти запам’ятовують і кидають правильно. Ну, це приказка, а ось казка.
Поїхали ми з братом і його корєшами в Примор’ї, на базу Океан. Там мене «бнула медуза, я розкис, мене відвезли в медпункт, вкололи, ніби все пройшло. Ну як нормально, міг сидіти, мозок працював нормально, а от ноги підкошувалися, стояти не міг. Така реакція на медузий отрута. А брата покликав у гості місцевий ніби як навіть колишній (хз) кримінальний авторитет, весь у наколках, на грудях купола. Залізли ми на крузаке на сопку, зайшли в особняк, брат витягнув мене, супроводив до столу ну і я впав на лавку. Сиджу, ніг не відчуваю, збентежено посміхався. Авторитет киває на мене
— Інвалід що ль?
— Та не, медуза пзо»дорила.
— Ясно. Ну нехай відпочиває. Киває на мангал, в якому горять дрова
— Щас я шашличку заделаю, тільки треба щоб дрова прогоріли. А ми поки відпочинемо. Ставить на стіл пляшку горілки, закуску, і на куточок кладе з кишені халата колоду карт.
Я пожвавився і кажу:
-А може, зіграємо?
Той регоче:
— Ти стояти не можеш, а ще грати зібрався.
Я дістаю з кишені 300 рублів, кладу на стіл.
— Моя ставка — сотня. Твоя — порція шашлику. Той посерйознішав, хрокнув, очі загорілися азартом.
— Ну давай зіграємо. Сіли. Я, авторитет, з ним ще один мужик, судячи з усього, злодій, всі пальці в перснях, і брат мій.
Стали грати в підкидного. Я один раз поглянув на карти і зрозумів, що вони краплені, дрібними крапками. Ну я не дурень, карти краплені тримати правильно і з колоди брати вмію. Склав так, щоб тільки куточки з символами бачити і пачкою в долоню. А брат сидить, віялом розклав. До слова сказати, поставив банку пива. Граємо. Через 2 хвилини в мене козирний туз, король і дама. У брата віяло на полколоды. Хитрі Зеки виявилися, всю шваль йому перекладають, а як тільки він поб’є — вони то знають, як кинути — вони йому в три рази більше накидають. І все вроздріб, жодної нормальної пари. Зате дрібниці по три карти. Сидить, зажурився. Я залишаюся один на один з авторитетом, отбиваюсь єврейським ходом — туза на туза, потім мовчки кладу на стіл даму і короля. Той почухав ріпу — так, з тобою цікавіше, ніж з ним. Мужик другий пішов смажити шашлик, ми залишилися втрьох.
Загалом, я зірвав банк: крім того, що залишив при собі свої триста, виграв 5 порцій шашлику і 6 банок пива (брат сильно зажурився). Авторитет, вже не дивувався, коли я поклав йому на погони дві шістки. Після цього він рішуче підвівся, потиснув мені руку і сказав: Чудово граєш, молодець. Але ти нас залишив без бухла. Ось тобі 600, а нам віддай пиво. Йде? Я забираю бабки, брат задоволений тут же відкорковує одну і починає жадібно пити. Він теж залишився при своєму, правда дві банки все ж віддав авторитету. А я забрав важкий мішок з шашликом і ми поїхали назад. Брат рулить і все совається, потім запитує:
— Малої, як?! Ось скажи, як?!
— Та ось так кажу. У них карти краплені, вони звикли, що на карту глянув і бачиш, що на ній. А ти картки як тримав? А з колоди як витягав?
— П»здець. І адже це я тебе вчив грати в карти колись.
p.s. шашликом я все таки з ним поділився.