Легенда про одному вантажівці з Донбасу

0
263

Навесні 1953 року на автобазу Торезького шахтостроя (Донецька область, місто Торез) влаштувався працювати Григорій Михайлов. Це був досвідчений, першокласний шофер, який об’їздив багато кілометрів військових і післявоєнних доріг.

ЗІЛ-ММЗ 585. Фото для илллюстрации
Через три роки, в 1956–м, автобаза, тоді вона ще ставилася до міністерства будівництва промислових підприємств, що надійшли нові самоскиди ЗІЛ-ММЗ 585, управляти якими довірили дослідним, перевіреним водіям, одним з яких був Михайлов.
Більше 20 років Михайлов працював на цій машині, на будівництві шахти «Прогрес», на розширенні шахти Лутугіна, брав участь у будівельних роботах і на багатьох об’єктах. Архівна газетна замітка про це вантажівці свідчить, що він проїхав без капітального ремонту 928 513 кілометрів. Майже мільйон кілометрів.
Зрозуміло, що це легенда. Яким би гарним не було обслуговування і якість ПММ (а яке воно в той час було?), без капітального ремонту жодна вантажівка тих часів, де б він не був зроблений, стільки пропрацювати не міг. Але водій був досвідчений, стежив за автомобілем, і вантажівка, по всій видимості, платив тим же – працював безвідмовно не один десяток років, і напевно проїхав більше мільйона кілометрів, хоч і з ремонтами.
Настав час, і в кінці 1970-х повів Григорій Михайлов свій вірний ЗІЛ-ММЗ 585 в останній рейс – на постамент. Став самоскид автомобілем – пам’ятником…
Легенда об одном грузовике с Донбасса
ЗІЛ-ММЗ 585 з Тореза. Архівне фото 1977 року
По всій видимості, пам’ятник цьому легендарному вантажівці до наших днів не зберігся, немає його і на відносно свіжих фотографіях з Тореза.
Вдалося знайти лише архівну вирізку з газети, так про нього збереглася красива легенда. До речі, під збільшувальним склом мені вдалося розгледіти цифри на номері, ще жовтому, 83-13. Букв, на жаль, розгледіти не вдалося.
Дякую