Партизанська артилерія Артозеева

0
38

Як нам втрьох розігнати сімдесят п’ять осіб і захопити станцію? Питання складне.
Ми вирішили для початку застосувати хитрість. Наробити побільше галасу…
На вокзалі — раніше тиша. Озирнулися. Під навісом пакгауза лежать тюки пресованої клоччя, поруч з пагкаузом стоїть поїзд. На відкритих платформах — новенькі німецькі вантажні автомашини. А на тій стороні дороги, в п’ятдесяти-шістдесяти метрів, лежить ланцюг гітлерівських солдат.-Вони лежали до нас спиною, з кулеметами, автоматами, гвинтівками. Очікували, що партизани з’являться з міста і підуть по яру. Праворуч, біля воріт лісного складу, встановили кулемет і не спускали з Корюківки очей.
Як нам втрьох розігнати сімдесят п’ять осіб і захопити станцію? Питання складне.
Ми вирішили для початку застосувати хитрість. Наробити побільше галасу. Залізли на платформи, навантажені машинами. Тихенько піднімаючи капоти, поклали до кожного мотору за дві бурові шашки.
Коли почали підводити бікфордів шнур, мені на думку прийшла ідея: провести вибухи з такими проміжками в часі, які виходять при стрільби з артилерійської гармати. Дуже захопився цією ідеєю Володя Павлов. Як студент-мостовик він взявся провести розрахунок.
Ми нарізали бікфордів шнур шматками різної довжини, підпалили їх всі одночасно. Потім зістрибнули, сховалися за кам’яним фундаментом пакгауза.
Вибухи пішли один за іншим: ніби відкрили вогонь з скорострільної гармати. Осколки моторів посипалися на лежать в ланцюзі гітлерівців. Цей обстріл ще тривав, коли ми з криками «ура» побігли до вокзалу.
Моя вигадка мала успіх. Працювала наша «артилерія», диміли підпалені нами тюки з клоччям, спалахнув бензин в баках автомобілів. Світло пожежі і гуркіт вибухів створили видимість великого наступу. Наздогнані з тилу, гітлерівці кинулися в яр і побігли у бік Низковки, а там їх зустріла автоматним вогнем наша застава.
Ми залишилися господарями вокзалу. Можна було починати звичайну роботу. Не затримуючись ні секунди, ми підірвали станцію, потім склад лісоматеріалів, так як тол ще залишився, кілька перекладних стрілок на шляхах.
Часті, але точно розмірені вибухи справили враження і на Короткова. Він вирішив, що противник зустрів мою групу артилерійським вогнем, і послав на допомогу групу Остроумова зі станковим кулеметом.

Після хвилинного мовчання Остроумов, видимо стурбований, знову запитав:
— Де ж, однак, всі твої люди?
Я мовчки вказав на підходили до нас Васю Коробко і Павлова.
— Але ж тобі дали тридцять чоловік.
— А-а-а, ти про тех. — зрозумів нарешті я. — Ті двадцять сім товаришів прикривають дороги. А тут, на вокзалі, ми втрьох впоралися. Зробили дещо. Бачиш?
— Так хто ж всіх німців побив?
— Новий вид зброї! — відповів підійшов у цю хвилину Вася Коробко. — Знаєте, така партизанська артилерія. Ідея Артозеева, конструкція Павлова.
Голос Васі заглушив сильний вибух: це, як ми потім дізналися, підірвалася на нашій міні автодрезина начальника станції.
Р. Артозеев «Партизанська бувальщина»

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here