Справу за зими. Тундра. Мороз. Полярна ніч. Темно. Заїзд на новий об’єкт. Розвантажилися на станції. Рушила колона машин до нового місця стоянки. Я працював на ГТТ (всюдихід). Машина швидкісна, але мене чомусь поставили в середину колони. Техніка по цілині йде повільно. З колії згорнути важко. Тому їхав майже на холостих, лише зрідка поправляючи машину.
Видимість і так погана, а тут ще й вітерець піднявся. Пуржить стало. Двері в кабіну в мене все закрито, що б не замерзнути. В кабіні тихо, спокійно, тепло. Тільки движок працює, не напружуючись. Під цю всю розслаблення початок мене хилити в сон. Тут чую стукіт у водійські двері. Здалося напевно, з кимару. Знову стукіт. Відкриваю двері і спостерігаю картину: біжить по узбіччю бульдозерист поруч з моїм ГэТом і каже:
-Дай горілки випити. Замерз весь. Пічка в салоні не працює.
Я йому:
-А де бульдозер?
-Ззаду їде.
-А хто за управлінням?
-А куди він з колії дінеться?!
Історію надіслав Олександр Зубиків
