Андрія Ростоцького називали улюбленцем долі – його батько був відомим режисером, мати – актрисою, і з юності йому був відкритий шлях у кінематограф. Красень, спортсмен, каскадер, інструктор школи виживання, він завжди користувався великим успіхом у жінок, і сотні дівчат проливали сльози, дивлячись на його
Актор з батьками |
Батько актора, знаменитий кінорежисер Станіслав Ростоцький, був добре відомий радянським глядачам за фільмами «А зорі тут тихі…» і «Білий Бім Чорне вухо», мати – актрису Ніну Меньшикову – знали по фільмах «Дівчата» і «Доживемо до понеділка». З юності Андрій Ростоцький не сумнівався в тому, що продовжить артистичну сімейну династію. У випускному класі він почав відвідувати акторську майстерню Сергія Бондарчука як вільний слухач, а після закінчення школи вступив туди на загальних підставах.
Актор в молодості |
Ще під час навчання у Вдіку він почав зніматися в кіно, з-за чого часто пропускав заняття і навіть потрапив в списки на відрахування, але його врятував перший приз на кінофестивалі за роль у фільмі «Це ми не проходили» – талановитому студенту дозволили продовжити навчання. Зніматися в кіно Ростоцький продовжив навіть під час служби в армії, яку проходив в Окремому кавалерійському полку, підпорядковувалося одночасно і міністерству оборони, і Держкіно, адже він був створений спеціально для зйомок «Війни і миру». Ростоцький добре тримався в сідлі, і разом зі своїм конем Рекордом знявся у фільмах «Кінець імператора тайги» і «Ескадрон гусар летючих». Хоча в останньому фільмі він зіграв одну з ключових ролей, які прославили його на весь Союз, за цю роботу він не отримав гонорар – справа в тому, що він брав участь у зйомках не як професійний актор, а як рядовий кавалерійського полку.
Андрій Ростоцький у фільмі *Це ми не проходили*, 1975 |
Андрій Ростоцький у фільмі *Вони билися за Батьківщину*, 1975 |
З юності Андрій Ростоцький займався спортом, його навіть вважали одним з кращих у країні фахівців з фехтування історичною зброєю. Крім цього, він став кандидатом у майстри спорту з кінного триборства, давав уроки зі сценічного бою та фехтування. У кіно він знімався не тільки як актор, але виступав і в якості каскадера. Ростоцький займався постановкою трюків, деякі з яких стали його ноу-хау. Так, трюк, сповнений їм в епізоді його загибелі героя під танком у фільмі «Вони билися за Батьківщину», після цього не вдалося повторити жодному акторові.
Кадр з фільму *Дні Турбіних*, 1976 |
Андрій Ростоцький у фільмі *Дні Турбіних*, 1976 |
Андрій Ростоцький також був інструктором школи виживання, разом з засновником якої досліджував кримські печери, знявши про це документальний фільм. Удвох вони перетнули США на позашляховику, зробивши автопробіг з Нью-Йорка в Техас, а звідти – у Сан-Франциско. В його спортивної підготовки, витривалості, вправності і фізичній силі не сумнівався ні він сам, ні його знайомі, що й зіграло фатальну роль у його долі.
Кадр з фільму *Ескадрон гусар летючих*, 1980 |
На початку 1990-х рр. Андрій Ростоцький спробував свої сили в якості режисера. Фільм «Мій кордон», до зйомок якого він приступив навесні 2002 р., був його 3-й режисерською роботою. До процесу підготовки він підходив з усією серйозністю, заздалегідь самостійно оглядаючи і вибираючи локації для зйомок. 5 травня, в день Пасхи, він виїхав в околиці Сочі, щоб вибрати найбільш мальовниче місце для виконання трюку – вирішив сам пройти тією стежкою, якою на наступний день повинні були йти актори. З дитинства він боявся висоти і боровся з цим страхом через подолання, у чому знаходив особливе задоволення. Але ось безрозсудним не був – знайомі стверджували, що він ніколи не ризикував даремно.
Заслужений артист РРФСР Андрій Ростоцький |
Андрій Ростоцький у фільмі *Правда лейтенанта Климова*, 1981 |
Піднявшись без страховки на 30-метрову скелю біля водоспаду «Дівочі сльози», яка серед альпіністів-професіоналів вважається нескладним ділянкою, досвідчений каскадер раптово втратив рівновагу і зірвався з висоти. Його забрала «швидка», тут же приступили до операції, але в лікарні Ростоцький помер, не приходячи в свідомість. Головний лікар зізнався, що шансів у актора практично не було – він отримав сильну черепно-мозкову травму і множинні переломи і забої.
Актор з дружиною і донькою |
Андрій Ростоцький з батьками, дружиною та донькою |
Можливо, його образ романтичного героя породила легенду про те, що тоді він потягнувся за красивою квіткою і не втримався на ногах. Вдова Ростоцького Маріанна цей факт заперечує: «Це ефектна легенда, яка зовсім не відповідає істині. Думаю, йому просто сподобалося красиве місце, яке він хотів використовувати в картині. А водоспад так називається неспроста: там і раніше гинули люди. В цьому місці багато рухомих каменів – здається, що валун міцно лежить на землі, а насправді висить у повітрі. На один з таких Андрій і настав. Після його смерті там поставили якусь огорожу і повісили попереджувальну табличку…».
Кадр з фільму *Мати*, 1989 |
Андрій Ростоцький у фільмі *Сни*, 1993 |
Після трагічної загибелі Андрія Ростоцького почали говорити про містичні збіги обставин, пов’язаних з його ролями: в кіно він 5 разів грав останнього російського імператора Миколи II, а в акторському середовищі багато хто вірить в те, що на долі актора відображаються ролі, які він грає. Сам Ростоцький з цього приводу говорив, що саме головне в цьому випадку – не перейти межу, що відокремлює життя від кіно: «Я не граю імператора, я живу його життям, коли мене одягають в костюм і надягають корону… В кіно нас вбивають, але ми продовжуємо жити. Не дай Бог у житті так само помилитися зі смертю, подумавши, що ти в кіно». На жаль, при всій його обережності та розсудливості йому не вдалося цього уникнути.
Заслужений артист РРФСР Андрій Ростоцький |
