Про технологічному відставанні СРСР і Росії, новій гонці озброєнь і холодній війні

0
33


Я вже якось робив пост про те, що після відходу СРСР з Європи, його розпаду і спостережень за Росією 90-х Захід нашу країну просто списані в утиль.
Ну, як списав?
Вирішив, що це буде тепер маленька країна регіонального рівня з очевидною перспективою подальшої деградації та ймовірного дроблення.
На неї можна не звертати особливої уваги.
Займатися своїми справами по перебудові світу і поглинання пострадянського простору, і не звертати.
Сидить собі тихо, на це і приречена, нікуди не дінеться.
Тому впертість Росії в грі за Україну і її подальша реакція стала для Заходу шоком.
І там досі від цього стану не цілком оговталася, все ще болісно намагаються зрозуміти, що сталося.
І до чого призведе ось це ось все, починаючи від приєднання Криму Росією і закінчуючи на сьогоднішній день розривом ДРСМД (Договору про ракети малої і середньої дальності) Сполученими Штатами Америки.
Нам в Росії, до речі, теж цікаво, що буде далі:
— як поведе себе Захід,
— як на це відповість Кремль;
— буде нова гонка озброєнь, якщо вона вже не йде повним ходом;
— чи почнеться нова «холодна війна», якщо вона вже не трапилася;
— не скінчиться новий виток 3-ю світовою війною;
— впаде чи Росії перед Заходом в черговий раз, зазнавши економічне, технологічне, політичне поразка і повний крах ідеологічних, як СРСР.
І ось я читаю сьогодні слова експерт з географії Європейського центру міжнародних відносин Лорана Шалара, опубліковані в Le Figaro.
Наводжу маленьку цитату, дуже доречну в даному пості.
Але спочатку пригадайте, адже ми завжди вважали, що технологічне відставання СРСР було абсолютним.
Його, технологічне відставання, і Росія отримала саме в такому загальному вигляді, що відразу поставивши її в розряд другорядних країн, що розвиваються.
Більше того, до останнього часу дуже багато критики сучасної Росії постійно повторювали в публікаціях та коментарях мем про іржавих російських ядерних ракетах, які давно засмерділася і не зможуть протистояти нищівної мощі вічно молодий і квітучою Америки.
Сюди ж додавалися глузування над новою зброєю Кремля, в тому числі гиперзвуковым, якого немає і бути не може – тільки у віртуальних презентаціях.
Я і сьогодні отримав такий коментар.
Він образливий, але дуже характерний, тому наводжу:
«…вже анімаційні вундер-вафлі 20-30 взМаховые, приголомшливі вскукареки на весь інтернет: «-налякала, винайшла, всі вороги в паніці…»
Так ось, експерт Лоран Шалар пише так:
«Французька еліта, як і раніше відчуває якийсь комплекс переваги над Росією, яка завжди вважалася не цілком європейською, а полуварварской країною, а отже, технологічно відсталою у порівнянні із Заходом, тобто із Західною Європою та США».
«В період свого розпаду СРСР дійсно відставав у деяких галузях, особливо в такій ключовій області, як обчислювальна техніка, зате в інших сферах він був попереду, наприклад, в області ядерного та електромагнітного зброї — цей факт був «забутий» офіційною історіографією, яка з ідеологічних міркувань надмірно наполягала на технологічній перевазі Заходу. Тому не дивно, що відновлення роботи військових лабораторій, ініційований Володимиром Путіним у 2000-х роках, призвело до нових технологічних зрушень в тих областях, куди Росія вкладає значні кошти. До того ж, в Росії-одна з найкращих у світі освітніх систем, а значить, у неї надлишок блискучих молодих інженерів і дослідників. Такі досягнення аж ніяк не суперечать певного відставання в інших областях, які Кремль вважає стратегічно менш важливими. Таким чином, французьким керівникам варто прийняти всерйоз російську ядерну загрозу, тому що ніколи не можна недооцінювати своїх ворогів».
http://www.lefigaro.fr/vox/monde/2019/02/04/31002-20190204ARTFIG00107-pourquoi-les-americains-ont-raison-de-prendre-poutine-au-serieux.php
Ну, тобто повного відставання СРСР не було, як немає його і в сучасній Росії.
А до нової зброї Москви варто ставитися дуже серйозно.
Росіян, звичайно, може турбувати той факт, що відставання не було саме у військовій області.
Нам хотілося б, щоб відставання не було і у всіх інших.
Особливо у тих, які роблять життя сучасної людини сучасною і зручною.
Але факту це не змінює: Росія цілком здатна не тільки себе захищати, але й реально загрожувати Заходу.
Ось вам і слабка регіональна країна без перспектив й майбутнього.
Проблема в тому, що це загрожує війною.
Адже виходить, що інших засобів впливу на Захід, у Росії немає.
Ну, по-перше, вони є, це той же газ.
І зацікавленість у російському ринку теж нікуди не дівається.
Потрібно пам’ятати, що Росія сьогодні – це друга економіка Європи.
Яка претендує стати першою.
А по чисельності населення це взагалі найбільша європейська країна.
По-друге, потрібно розуміти про війни.
Правило можна сформулювати так: торгові держави не ведуть між собою великі «військові» війни, якщо це не війни за незалежність і вони більш-менш рівні за своїми військовими силам.
Можливо, вони взагалі не ведуть між собою війни, але це твердження для мене зараз не зовсім надійно, потрібно уточнити деякі випадки в європейській історії.
Торгові держави можуть вести війни з військовими державами, або військово-торговими державами у фазі військової експансії, як це було з першою і другою світовими війнами, коли у фазі військової експансії перебувала Німеччина.
Але не між собою при рівності сил.
Справа в тому, що у «військовій» війни для торгових держав немає предмета.
Військові держави визнають тільки відносини домінування/підпорядкування або захищеності.
Воюють військові держави за ці самі відносини або за території, які знову таки важливі для встановлення домінування або захищеності.
Торгові держави орієнтовані на прибуток і дохід.
Вони можуть підпорядковувати безхазяйні території або слабкі країни в інтересах торгово-економічної експлуатації, як це сталося в період імперіалізму.
Він може коштувати глобальний відкритий світ, як це сталося під егідою США після другої світової війни.
Але вони не бачать сенсу у війнах за домінування як принципі.
І у війнах за території як спосіб вирішення своїх економічних проблем.
Занадто витратно, простіше заробити такі гроші торгівлею.
Дуже неприємно, погіршує якість життя.
Торгові держави не воюють, особливо в постимпериалистическом світі.
До чого я про це?
Справа в тому, що зараз всі основні центри сили є торговими державами.
ЄС – формується торгова держава.
Франція, Німеччина, Італія – торгові держави.
США, Великобританія – торгові держави.
Росія – торгове держава.
Навіть Китай є торговим державою, навіть Китай.
Воювати нікому.
Війна може статися тільки через непорозуміння, випадково.
Але у такої війни не буде переможців, тому що така випадкова війна може бути лише ядерної, а це кінець.
Ну, або звичайна випадкова війна буде швидкою, тривати кілька діб і негайно закінчиться нічиєю.
А «холодна війна»?
«Холодна війна», на жаль, можлива.
Так само як і гонка озброєнь.
Світ, до нещастя, допускає існування декількох торгових зон, як це було в період протистояння двох наддержав – США і СРСР.
Хоча для цього потрібно мати дуже сильне ідеологічне підґрунтя.
Якщо ви пам’ятаєте, СРСР не був проти відкритості, міжнародних економічних зв’язків та глобалізації.
Він просто вважав, що все це має відбуватися за радянськими зразками, з перемогою над капіталістами і побудови безкласового суспільства.
Однак зараз якийсь принципово іншої ідеології, яку Росія або Китай можуть протиставити Заходу, просто немає.
США і Європа говорять про глобальної вільної торгівлі, але адже і Росія з Китаєм говорять про те ж.
Різниця якщо і є, то вона в наступному:
— США і Європа вірять в універсальний принцип західної владно-політичної моделі та вважають, що вона буде працювати в будь-якій країні майже відразу після впровадження;
— Росія і Китай в це не вірять і відстоюють принцип невтручання у місцеві політичні процеси, якими б штучними і неправильними ті не здавалися.
У результаті виходить, що ті ж США не про ніж воювати власне з Росією.
У той час як боротьба за ту ж Україну, наприклад, світової війни не варто.
А тепер уявіть собі на хвилину, що Росія, ЄС і США вирішать українську, грузинську та молдавську проблеми.
Що буде розділяти наші країни, заради чого буде вести «холодну війну» і погрожувати один одному гарячої?
Виходить, що і для гонки озброєнь реальних причин немає.
Адже торгові державі не воюють.
Тому що торговельні цілі військовим шляхом — великою війною — не досягаються.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here