Радянський актор Василь Петренко став пізнаваний і знаменитий після прем’єри мелодрами «Ще до війни». Зараз, напевно, ім’я талановитого артиста пам’ятає тільки старше покоління. На жаль, до кінця він не встиг реалізувати свої можливості та пішов з життя дуже рано.
Василь Петренко у фільмі «Ще до війни», 1982 рік (https://www.kino-teatr.ru)
Дитинство і вибір професії
Василь з’явився на світ 4 серпня 1955 року в невеликому місті Шпола (Черкаська обл., Україна). Батько майбутнього артиста був військовослужбовцем, мама працювала вчителем у музичній школі по класу бандури. Батьки не зуміли зберегти шлюб. Після розлучення Софія Михайлівна, мама Василя, забрала дітей і поїхала в місто Хмельницький.
У Васі з раннього дитинства проявився інтерес до співу і музиці. Мама намагалася розвинути здібності сина і записала його в муз. установа. Надалі він чудово грав на фортепіано, струнних та ударних інструментах. У шістнадцять років зібрав однодумців і створив ВІА. Хлопці давали концерти, виступали на творчих вечорах і дискотеках.
Василь Петренко (в центрі) (https://www.kino-teatr.ru)
Софія Михайлівна хотіла, щоб син став професійним музикантом, і відправила його вступати в консерваторію. Петренко не послухалася маму. Приїхавши в Київ успішно склав іспити в театральний інститут.
Театр і кінематограф
Після закінчення Вузу талановитого актора, за рекомендацією Ігоря Горбачова, зарахували в трупу Ленінградського драмтеатру ім. А. Пушкіна. Василь Васильович радів, що буде виступати на сцені разом з іменитими артистами. Але час минав, а Петренко практично не задіяли у виставах. За два сезони зіграв персонажів другого плану в таких постановках, як «Аеропорт» — директора, «Доки б’ється серце» — доктора, «Життя Сент-Екзюпері» — Моріса Дора, «Пер Гюнт» — раба, «Батько Горіо» — Крістофера та ін.
Василь Петренко (зверху, другий праворуч), (https://www.kino-teatr.ru)
У 1980-му році артиста призвали до лав УПА. Демобілізувавшись, він повернувся в рідний театр, але незабаром пішов за сімейними обставинами. Наступний етап творчого життя тривав у Москві. Петренко дуже хотів служити в Ленкомі, але М. Захаров його не взяв, аргументуючи тим, що артист його типажу вже є. Деякий час виступав на сцені Ермоловского театру.
Перший раз потрапив на знімальний майданчик, будучи студентом, зіграв невелику роль Санька в спортивній стрічці «Якщо ти підеш» (1977). Йому пощастило перейняти досвід чудових артистів: Ігоря Горбачова, Бориса Хімічева, Марії Капніст. Паралельно брав участь у зйомках музичної комедії «Дипломати мимоволі».
Василь Петренко у фільмі «Пропаща справа», 1981 рік (https://www.kino-teatr.ru)
З вісімдесятого року Василь почав активно зніматися в кіно, була цікава роль геолога в пригодницькій стрічці «Начальник». Трохи пізніше зіграв матроса в мелодрамі «Правда лейтенанта Климова» і лейтенанта міліції у романі «Пропаща справа».
Всесоюзну популярність і глядацьку симпатію Петренко відчув після виходу на екрани життєвої кінострічки «Ще до війни». Сюжет картини розгортається в невеликому селі, куди приїжджає до дядька з міста симпатична, тендітна дівчина Раю (Дарина Михайлова). Один із сільських хлопців, Анатолій (Андрій Ярославцев), в неї закохується. Однак батько хоче, щоб він одружився на бідової красуні Валентині (Ірина Жалыбина). Художник дісталася роль молодого сільського хлопця – Льоньки Мурзіна.
Василь Петренко у фільмі «Прелюдія долі», 1984 рік (https://www.kino-teatr.ru)
Також хочеться відзначити роль Леоніда в музичній картині «Прелюдія долі». У військовій драмі «Жив відважний капітал» чудово зіграв Валерика Оськіна, а в історичній стрічці «Ми звинувачуємо» — жителя села Суріна.
Всього Василь Петренко встиг взяти участь у тридцяти двох кінострічках. Останніми були: мелодрама «Радості земні», комедія «Поляна казок», драма «І вся любов». Колись відкинувши його Марк Захаров, знімаючи свою знамениту картину «Вбити дракона», запросив на роль коваля. Але спочатку режисер обіцяв, що артист зіграє молодого рибака.
Кадр з фільму «Вбити дракона», 1988 рік
Однак, кінострічка була спільним проектом і німецькі партнери обурилися, що їм дісталися практично всі негативні ролі. Щоб залагодити конфлікт Захаров зробив перетасовку і Василю довелося стати третім ковалем. Треба зазначити, що в драматичній екранізації грали дуже знамениті артисти: Олександр Абдулов, Євген Леонов, Олег Янковський, Олександра Захарова, В’ячеслав Тихонов, Олександр Збруєв, Олександр Денисов та ін
Особисте життя
Повернувшись з армії, Василь познайомився з цирковою артисткою Мариною. Через деякий час закохані зіграли весілля. Дівчина була москвичкою, і Петренко переїхав жити разом з дружиною в столицю. У вісімдесят четвертому році Василь став батьком. Сина назвав – Олександром.
По своїй натурі артист був дуже добрим, веселим, компанійським людиною. Завжди приходив на допомогу, був безвідмовним, готовим віддати друзям останню сорочку. Дружив з багатьма артистами, любив приймати гостей, влаштовувати свята.
Василь Петренко (http://a-tremasov.ru)
На жаль, Василь Васильович прожив дуже коротке життя. Подробиць його загибелі немає. Відомо, що артист потрапив під колеса поїзда. За офіційною версією, це сталося двадцять другого лютого вісімдесят дев’ятого року.Йому було всього тридцять три роки. Могила Василя Петренка знаходиться в місті Хмельницький, на той момент там проживала його мама.
