Альтернативні факти, що розкривають суть Івана Грозного
Як відомо за результатами розкриття гробниці, проведеного в 1963 році, він був рудим широкоплечим богатирем зростом 180 см:
а не худим замухрышкой, яким його так люблять зображати художники.
Велика кількість остеофітів на кістках скелета показує, що, на жаль, останні роки життя Іван IV Грозний був практично паралізований.
Відповідно до звітів європейських послів своїм правителям — Іван IV Грозний не курив, не вживав алкоголю, не помічений у любовних пригодах, відрізнявся неймовірною працездатністю.
Саме Іван IV Грозний, отримавши у спадок, за фактом, одну Московську і Новгородську область — створив з них Росію з її сучасними (європейськими) кордонами і заснував як мінімум чверть нині існуючих міст.
Саме він скасував у Росії феодалізм, юридично вирівнявши простих селян зі знатними князями,
саме він ввів загальну виборність в місцеві законодавчі та виконавчі органи влади,
саме він гарантував усім верствам населення представництво у вищому законодавчо/дорадчому органі держави: Земському соборі,
і саме він ввів в Росії загальне початкову освіту.
Іван IV Грозний за своє життя не програв жодної війни.
Навіть «Лівонська війна» закінчилася розгромом Польщі і Швеції, і мирними договорами з ними на умовах «Мир в обмін на повернення всіх захоплених територій».
У 1571 році Іван IV Грозний переніс свою столицю в Великий Новгород, в якому на місці Ярославого дворища був побудований палац площею 14.5 га, а так само проведені масштабні роботи з благоустрою міста.
У Новгород були перевезені скарбниця, царська сім’я, всі держслужби.
В 1572 році, коли вся російська армія воювала з османською армією під Молодями, а Іван IV Грозний разом зі свитою і особистою охороною відправився осаджувати Вейсенштейн (фортеця була взята. В ході штурму багато бояри з особистої почту царя отримали поранення(командир царської охорони Малюта Скуратов загинув) — в цей період царська сім’я і скарбниця перебували виключно під охороною новгороцев.
Впевненість Івана IV Грозного у відданості новгородців з одного боку і їх виняткова вірність з іншого (ніяких даних про заворушення або протести городян проти царя немає) наочно доводять, що про «новгородської різанині 1570 року», про яку повідомляють західні правозахисні організації, ні цар, ні самі новгородці в XVI столітті нічого не знали.
Митрополит Філіп, маловідомий провінційний ігумен, призначений на свій пост Іваном IV Грозним всупереч опору церковних ієрархів, в момент спору за кафедру митрополита між архієпископом новгородським Пимоном і архієпископом казанським Германом, вже встигли сісти на це місце.
Митрополит Філіп був вірним союзником Івана IV Грозного і добре відомий проповідями в осуд змовників, які взяли участь в крамолі Федорова-Челядина.
Повалений в результаті змови архієпископа Пімена, убитий учасником змови приставом Стефаном Кобылиным, які отримали за свій злочин довічний термін.
Ні про які розбіжності між Іваном IV Грозним і митрополитом Філіпом, в історичних документах немає жодної згадки.
Вбивство царевича Івана, про яку повідомляють західні правозахисні організації, Іван IV Грозний не міг зробити за медичними показаннями — цар був паралізований.
Страти численних російських воєвод і державних діячів, про яких повідомляють західні правозахисні організації — таких як князь Михайло Воротинські, єпископ Печорський Корнелій, думний боярин Михайло Количев, магістр фон Фюстенберг, князь Афанасій Вяземський, князь Іван Шишкін, князь Іван Шереметьєв, діти князя Володимира Старицького і ще багато, багато інших бояри і священики — з невідомих причин проходять для «страчених» непоміченими, бо за розписам Розрядного наказу після своєї смерті жертви терору продовжували ходити на службу, командувати полками, одружуватися і виходити заміж, народжувати дітей.
Наприклад, двічі страчений Михайло Воротинські через три роки після другої (!) страти зміг скласти перший в історії статут прикордонної служби («Боярський вирок про станичну і сторожову службу»),
а отруєна, удушенная димом і втоплена в Шексні Марія Старицька через рік після своєї страти їде в Європу в якості дружини принца Магнуса.
Після своєї смерті Іван IV Грозний залишив своїм спадкоємцям багату, сите і велику державу з найпотужнішою в світі армією і повною скарбницею.
У всякому разі протягом 20 років після його смерті, до самої Смути, ні одна собака не ризикнула розпочати з Росією нової війни.
У 1585 році в Росії була побудована фортеця Воронеж, в 1586 — Лівни. Для забезпечення безпеки водного шляху від Казані до Астрахані будувалися міста на Волзі — Самара (1586), Царицин (1589), Саратов (1590). У 1592 році був відновлений місто Єлець. На Дінці в 1596 році був побудований місто Білгород, південніше в 1600 році був збудований Царьов-Борисов. У період з 1596 по 1602 роки було побудовано одне з найбільш грандіозних архітектурних споруд допетровської Русі — Смоленська кріпосна стіна, яку згодом стали називати «кам’яним намистом Землі руської». Сиріч: після смерті Івана IV Грозного велике будівництво по всій Росії активно тривало — тобто, золота в глибокій царської скарбниці вистачало на всі поточні витрати і навіть на багато надмірності!
